“Компанія мала Jira, таски, звіти, менеджерів. І все одно зривала дедлайни. Виявилось: 30% часу йде не в задачі, а між ними.”
У чому Jira вводить в оману навіть синьйорів
Уявіть: команда працює з Jira півроку, всі таски розписані, статуси оновлюються, звіти генеруються автоматично. Але дедлайни все одно зривають. Чому?
Проблема в тому, що Jira показує тільки те, що ви в неї заносите. Вона бачить “Task Created”, “In Progress”, “Done”, але не бачить реальність між цими станами. А саме там – у проміжках – і ховається справжнє життя проекту.
Синьйор може працювати над задачею три дні. В Jira це виглядає як “3 дні на розробку”. Насправді: 40% часу пішло на розуміння вимог, 25% – на очікування код-рев'ю, 20% – на перемикання між задачами, і тільки 15% – на реальне кодування. Jira показує результат, але не процес.
Трекінг відкриває те, чого не видно в таск-менеджерах
Коли ви починаєте відстежувати реальний час, виявляється шокуюча річ: тільки 60-70% робочого дня йде безпосередньо на задачі з борду. Решта – це контекстні перемикання, обговорення, очікування, дрібні перерви.
Це не погано. Це нормально. Проблема в тому, що менеджери планують, спираючись на “чисті” оцінки з Jira, не враховуючи цю реальність.
З Yaware.TimeTracker це особливо помітно – система автоматично фіксує, коли йдуть мікропаузи, перемикання між тасками, чекання на відповіді. Це ті “невидимі ділянки часу”, яких Jira просто не бачить.
Результат: ви нарешті розумієте, чому “двотижневий спринт” перетворюється на місяць. Не тому, що команда працює повільно, а тому, що плани не враховують реальний ритм роботи.
Що показав кейс з продуктовою командою
Одна IT-компанія з Києва вирішила експеримент. Вони взяли команду з 8 розробників, які працювали з Jira, і додали тайм-трекінг на місяць.
Результати були контроверсійними:
- Планували: 240 годин на спринт (8 людей × 30 годин “чистої” роботи)
- Фактично в задачах: 165 годин
- Невраховані активності: 75 годин (код-рев'ю, комунікація, дослідження)
Виявилось, що 31% часу йде на активності, які в Jira не відображаються як окремі задачі, але без них проект не працює. Це не “прокрастинація” – це необхідна частина процесу розробки.
Цей кейс став можливим саме після інтеграції Yaware.TimeTracker з Jira. Трекінг не заважав роботі – він просто додав те, чого Jira не могла дати: видимість реального часу. Після перших тижнів команда почала бачити не задачі, а динаміку між ними.
Після цього експерименту компанія почала планувати спринти з коефіцієнтом 0.7 до “чистих” оцінок. Дедлайни перестали зриватися.
Як компанії поєднують Jira і тайм-трекінг – і чому це працює
Найрозумніші команди не відмовляються від Jira. Вони доповнюють її трекінгом часу. Jira показує “що” і “коли”, трекінг – “як довго насправді” і “що між цим відбувається”.
Порівняння виглядає так:
- Jira бачить: Task A (2 дні) → Task B (1 день) → Task C (3 дні)
- Трекінг бачить: Task A (1.2 дня роботи + 0.8 дня очікування) → 0.3 дня на перемикання → Task B (0.7 дня роботи + 0.3 дня комунікації) → Task C (2.1 дня роботи + 0.9 дня дослідження)
Це не суперечить одне одному – це два рівні розуміння проекту. Jira дає структуру, трекінг – реальність.
Якщо у вас уже є Jira, ви можете інтегрувати її з Yaware.TimeTracker буквально за кілька хвилин. Подивіться, як виглядає ваша команда в реальному часі – не в тасках, а в ритмі роботи.
👉 Активуйте тест Yaware з інтеграцією Jira – безкоштовно, без зобов'язань.
Відповісти